Саме під таким гаслом розпочався захід, який раз на рік у теплий березневий день єднає усіх небайдужих до слова. Цьогоріч дійство відбувалося в актовій залі Червоного корпусу. Студенти-філологи показали всю палітру своїх талантів і довели, що здібні не лише грамотно говорити та писати.

Першим привітав гостей ректор університету Леонід Губерський. Його слова розчулили та надихнули. Він слушно зауважив, що в наш непростий час, попри війни та інші негаразди, ми всі об’єднані спільною метою тут, в ІФі, в університеті. Наш фронт – боротьба за розвиток науки. Філологи почули ще безліч приємних слів: «Наші колеги стимулюють до виваженого життя, єднають, поглиблюють саморозуміння, вони – найкращі!» Окремо подякував жіноцтву, яке нині становить переважну більшість в Інституті.

А далі студенти різних курсів та різних мов щораз підтверджували на сцені слова Леоніда Васильовича. Запальний танець «дівчат у чорному», прониклива пісня від Паули Щербатюк, солов’їна колискова Юлії Медицької, чарівний голос Елли Євтушенко, що виконала авторську пісню, спів, підправлений гітарою, Тетяни Коваленко (яка, до речі, того дня святкувала День народження), інтерпретація пісні на слова Івана Франка «Човен» у виконанні Анастасії Григор’євої – далеко не повний список наших талантів!

«Баладою про соняшник» Драча привітала викладачів Анастасія Корнілова, а усмішкою Павла Глазового про дівчину Феньку потішила Аліна Притулик (своєрідна іронія на юних філологинь?..)

Філологи розкривали сутність світла й темряви та доводили, що вони можуть співіснувати. Символічний танець «Єднання народів» виконали представники кафедри тюркології, надихнувши й ведучого Сергія Степаниська на акробатичний трюк. «Без танцю тут неможливо вийти!» – мовив ведучий та підстрибнув на сцені!

Потім усі – від першокурсників до професорів – із напрочуд життєвого відео Валерії Павлюк, Вікторії Стойкової та Катерини Панасенко, що ламало стереотипи про філологів. «Так, ми можемо все!» – девіз кожного зі словолюбів. Лунали й глибокі теми: Вікторія Падалко разом із піснею «Тримай мене міцно» нагадала, що насправді не так важливо, ким ти є – мовознавцем, фізиком, медиком, – головне, аби поруч була близька та кохана людина. Аліна Мазур та Наталя Протасько літали сценою в танці.

«Потанцювати – потанцювали, поспівати – поспівали, час і посміятися!» – по цих словах на сцену вийшла команда КВК ІФ. Розповідали про майбутнє студентів у 2019: а чи знаєте ви, що незабаром стипендію буде отримувати лише один, кращий з кращих у КНУ? Гумористи також обговорили деталі найкоротшої літературної дискусії та показали всі мовні можливості наших викладачів (привітати з професійним святом прозою та віршами за кожною з літер абетки – на таке здатен тільки викладач Жовтого!).

Філологія не лишає байдужою не тільки шевченківців: завітали гості з НУБіП, співали під гітару. На завершення свята «Голос КНУ» Інна Рабосюк запалила всіх присутніх українською коломийкою, а організатори заходу – студенти Інституту та члени Студентського парламенту – заспівали композицію гурту «Антитіла» – «Бери своє і йди».

У четвер святкування продовжилося в холі Жовтого корпусу – всім охочим були запропоновані цікаві інтерактиви. «Мовна палітра ІФ» – познач країну мови, яку ти вивчаєш, на карті! Тест «Чи є у Вас здібності до нефілологічних дисциплін?» У вашого автора, приміром, виявилися – до математики та біології. Також студенти могли спробувати відгадати цитати відомих авторів та значення деяких підступних слів слов`янських мов. До розваг активно долучалися й викладачі.

І дійсно, великі кроки – великі й думки. Щиро вітаємо студентів, адміністрацію та викладачів Інституту філології з професійним святом. Дякуємо ведучим Сергію Степаниську та Наталі Мороз, автору сценарію заходу Ніці Вороновій, а також усім учасникам за чудовий концерт! І нехай слово – добре, колоритне, щире – й далі єднає всіх членів великої родини – університету Шевченка.

Автор, фото: Юлія Кузьменко

Редактор: Катерина Довгаль