Закінчення музичного сезону в Мистецькій залі Червоного корпусу

В останній день весни Мистецька зала потішила любителів французької музики: відбувся концерт оркестру «Золоті ворота Києва» під диригуванням швейцарського маестро Сильвіо Вілера. На вечорі були присутні проректор В’ячеслав Шамрай та ректор Леонід Губерський. Вам здається, що ви не любите інструментальну музику? Тоді читайте, і ви неодмінно захочете відвідати початок наступного сезону!

«Все йде, все минає…» І музичний сезон у нашому Головному корпусі теж підійшов до завершення. Пішли по-французьки. Надихала програма «Музика народів Європи», з якою виступає оркестр (було вже 5 концертів: музика Австрії, Іспанії, Румунії…). Цього вечора музиканти виконали мету проекту – популяризувати музику Європи у світі, поєднуючи творчість класиків та сучасних музикантів.

За роботою Сильвіо Вілера спостерігали, мов за виставою. Все ж диригент – це водночас і музикант, й актор, і танцівник. З перших нот ти мимохіть починаєш усміхатися. Усміхалися й виконавці… Оркестр був схожий на годинниковий механізм, який працює навдивовижу злагоджено: відточений кожен рух; музиканти, всі як один синхронно, керують смичками та перевертають ноти на пюпітрах. І ти сам починаєш зливатися з цим неймовірним дійством… Просто заплющуєш очі – і опиняєшся в іншій країні, іншому столітті. Хочеться почати бальний танець, вклоняючись французьким маркізам.

Сильвіо Вілер уже не вперше давав концерти в Червоному. Він, до слова, не просто диригент. Саксофоніст (крім того, майстерно володіє флейтою, валторною), вивчав основи джазу у Гургесі, Бухаресті, Лондоні, навіть написав докторську роботу з музики! Оркестр та солісти вечора варті мсьє Вілера: заслужена артистка України Наталія Кравченко (фортепіано), Єва Панченко (арфа), заслужений артист України Вадим Жайвороков (акордеон)… О, кілька слів про останнього: з ним Сильвіо співпрацює давно. Вадим – керівник оркестру «Рапсодія» у м. Дніпро. Віртуоз прекрасно підтвердив думки композитора Рішара Гальяно, якого у Франції називають «священним монстром джазу». Рішар володіє грою на всіх видах акордеону, заснував стиль «новий мюзет». Працюючи під впливом Астора П’єцоли, довів, що акордеон у джазі МОЖЕ бути першим інструментом.

З акордеоністом з Дніпра слухачі насолоджувалися особливим «Танго для Клод» та вальсом у стилі мюзет. Автор вальсу Андре Вершюрет випередив свій час. У тяжкі повоєнні роки любов до музики стала йому провідником: музикант відкрив свою студію, а його диски розійшлися накладом у 50 млн.

Гості слухали також класика Жоржа Бізе – його першу та другу симфонії. Як цікаво: першу симфонію Бізе написав 1855 року у 17 як навчальне завдання у Паризькій консерваторії і… забув про неї! Аж за 80 років твір «відродили». Другу симфонію (за 4 роки) Жорж… не дописав узагалі! Але попри маловідомість твори не гіршають: зала слухала з заплющеними очима. Стиль композитора нагадує Шуберта, тож, гадаємо, у поціновувачів музики буде що згадати!

Варто сказати й про Моріса Равеля, автора знаменитого «Болеро». З нього починали концерт. Автор написав 85 творів, з них 2 – фортепіанні концерти, написані вже наприкінці творчої діяльності. Один із них був створений на замовлення австрійського піаніста Пауля Вінкенштейна, який втратив у ІІ світовій війні руку. Тож це – концерт лише для лівої руки. Від Моріса почули ще композицію для арфи «Інтродукція та алегро», написану, як вважають, для його учня в 1906 році. Автор хотів якнайбільше відкрити можливості арфи, але не вважав твір досягненням, навіть не включив його до списку свої творів.

Якщо опускати музичну термінологію, якої було вдосталь у представленні кожної композиції, то концерт був близьким та зрозумілим кожному, хто завітав на вечір. Зала, заповнена вщент, крики «Браво!» після кожного твору, теплі слова диригента, який був дуже радий, що французька музика сподобалася слухачам…

Так, як казав американський філософ Джордж Сантаяна, всі мистецтва тяжіють до музики. За вечір кожен лишився вдячним організаторам – Марині Данак та Надії Радкевич, – оркестру «Золоті ворота Києва» на чолі з геніальним диригентом Сильвіо Вілером та, звісно, Її Величності Музиці. Нехай усіх нас єднає любов до неї!

Автор і фото: Юлія Кузьменко

Comments are closed.