«Запахла осінь в’ялим тютюном…»

Нарешті першокурсники ІФ розібралися з розкладом та навчилися орієнтуватися в корпусі. Тепер час і себе показати! У нас багато можливостей для цього, що доводить перша в навчальному році літературна студія, присвячена Максиму Рильському – студентові нашого Університету, одному з перших, хто потягнувся до літературної творчості, хоча й перші 3 роки вчився на медфакультеті. Так що варто лише хотіти – і нема меж звершенням!

Гостей і справді було багато. Бракувало місць. Перший курс презентував свою творчість перед «старшими» – студентами 2-5 курсів літ творчості, випускниками, викладачами… Кожен вніс свою часточку до події.

Професор кафедри слов’янської філології (а за сумісництвом – директор Центру літературної творчості ІФ) Михайло Кузьмович Наєнко, зокрема, подав коротку історію літературних зборів у нашому Університеті. Студенти, досліджуйте власний корпус: портрети багатьох засновників літстудій можемо побачити у коридорах Жовтого. Михайло Кузьмович був уважним до кожного доповідача: знайомився, питав про малу батьківщину кожного та пов’язував її з долею певного письменника. Так почули багато цікавого: про спогади Григора Тютюнника «Коріння», про те, що Степан Руданський вчився в Шергороді (Вінничина)…

Доповнював професор Олександр Ткаченко. Він трохи й покритикував (зазначив певні неточні рими, слововживання в поезіях), але назвав усіх своїх підопічних лагідно – «літкотики», – і порадив писати рідною мовою, адже пишучи іншою, ми лише використовуємо слова мови. А поезія має бути від душі, отже, – рідна! І сам поділився досвідом: якось створив вірша російською (Олександр Анатолійович зачитав його гостям), але на нього створили пародію! Відтоді російською не пише.

Раді були й випускникам – поетові Ігорю Мітрову, фотографу Сергію Терещенку. Ігор запевнив, що не варто оцінювати творчість молодих письменників, адже за роки в Університеті зміняться і вони, і їхні твори. Сергій прикрасив захід фотоспостереженнями.

Старшокурсники дали слово першачкам, а самі спробували себе в ролі літературознавців та дали кілька порад молодшим студентам. Учасниця «Голосіївської осені» в музеї Рильського Світлана Вертола згадувала свою першу літстудію та порадила використати час в Університеті для максимального, всебічного саморозвитку. Інша гостя з «Осені» Ілона Павленко читала свій вірш «А тепер помовчіть…», з якого розумієш: втрачаючи щось, знаходиш. Третьокурсники Дмитро Зозуля та Єгор Семенюк відзначили, що цього річ поширенішою на читаннях стала проза. Крім того, відсутня лірика про кохання, зате є патріотична! Так, нові покоління – нові зміни.

А тепер трохи анонсів 😉 Крім наступних літзасідань кожного другого вівторка місяця, анонсували презентацію збірки Дмитра Зозулі «Буфонада», літвечір на ФРЕКСі, що відбудеться 18.09, зустріч із живими легендами – лауреатами Шевченківської премії, – яку зможемо відвідати 19.09 в ІФі (приходьте та познайомтеся із Драчем, Мушкетиком, Пономаренком…). Усі ж, хто займається творчістю, можуть звертатися до Центру літтворчості (37 ауд. ІФ) зі своїми ідеями. Можливо, саме ваші твори прикрашатимуть сторінки альманаху «Сві-й-танок», наступний випуск якої от-от вийде (а випускається він уже 15 років).

Можна довго говорити про натхнення образами молодих поетів та те пізнавальне, що дав професор Наєнко на студії. Але хочеться підсумувати кількома, певне, найголовнішими напутніми реченнями, що прозвучали на зустрічі. Прагнути до висот та нагород; творити рідною для душі мовою. Із важливого для письменників – не забувати про «самоекзекуцію», що є шляхом до самовдосконалення (згадаймо Яновського, Хвильового, та й Кобзаря). Для першокурсників була окрема важлива порада: навіть не дуже зрілі рядки мають щось своє; потрібно говорити щось, чого ніхто раніше не сказав. Із жартівливого ж – «Якщо можете не писати – не пишіть». Такий безжальний коментар дав Мар’ян Кондратюк, якому теж свого часу зацитували Толстого. Хоча розуміємо парадокс: тут кожен не може не писати, кожен живе цим. На додачу – порада від корифеїв: поезію слід розрізняти від непоезії. А що є гіршим у поезії, ніж проза? Лірика – це завжди метафора.

Закінчили словами Нобелівського лауреата Джеймса Джойса: «Треба писати не про те, що в тебе в голові, а про те, що в крові». Чекаємо на наступні літературні студії!

P. S. Ну а як же Студпарламент не подякує всім декламаторам заходу? Шева має знати своїх талантів 🙂 Дякуємо за яскраві образи та бажаємо розвитку: Софії Богуславець, Анастасії Гнєушевій, Софії Дзебенко, Дар’ї Іванишиній, Аліні Кулибі, Олегові Лободі, Богдані Орел, Іванові Прокопенку, Олені Соколовській… Та й усім поетам. Як сказав Наєнко, ІФ виховуватиме майбутніх Нобелівських лауреатів 😉

Текст, фото – Юлія Кузьменко
Редактор – Катерина Кубрак

Comments are closed.