Почнемо з кул сторі, яку я почув давно від свого викладача. Справа була в магазині годинників. Викладач та його донька надумали якось купити новий годинник. Надумали – і зробили. Пішли в магазин, ходять, вибирають. Але ж якби все було нормально, то цієї історії не було б. От і подумала дочка, що варто підкинути автору чудовий приклад для студентів. І тому зробила наступне.

Дуже їй сподобався годинник, який мирно лежав на верхній поличці. Ну, а так як наша героїня була невисокого зросту і вона була чи то сильна, чи то сором’язлива, то полізла діставати його сама. І, о ні, – зачіпає годинник на середній поличці, і він падає. Оце оказія! Тут відразу з’являється менеджер з наступною вимогою: ”Гроші або гроші на ваш вибір”(!). Ну, дочка-то стріляний горобець, бачить, що тут щось нечисто. Сам викладач вже й не проти заплатити, бо кому потрібні оці розбірки? Правильно – нікому. Але натомість дочка робить наступне: бере розбитий годинник, ставить його на місце, і просить дістати їй той годинник, який і став причиною оцієї всієї “каші”. Менеджер виявився людиною простою і потягнувся за ним нагору. І тут несподівано теж зачіпає вже розбитий годинник, і розбиває його ще більше(!!). У результаті менеджер вибачився, інцидент врегулювали, і всі розійшлись. Тільки менеджер залишився з розбитим годинником. Ну, хоча б не з коритом.

Отже, що ти можеш вилучити для себе із цього невеличкого оповідання?

• По-перше, ти, як споживач, не зобов’язаний платити за розбитий ненавмисно товар. Якщо що – пряме посилання на статтю 323 тобі в допомогу. Про що в ній йдеться? Зараз процитуємо:

”Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом”.

У той момент, коли ти випадково щось розбив, формально власником речі є магазин. Отже, йому й відшкодовувати збитки. Але не все так однозначно. Наприклад, відшкодування із тебе таки може бути стягнено, але лише в тому випадку, якщо це буде вирішено судом. Тому якщо ти навмисне почнеш розносити все навколо, то до відповідальності тебе все одно притягнуть.

Ні охоронці, на менеджери чи адміністратори не можуть змусити тебе заплатити, тому “парєшать на мєстє” не вийде. Якщо ж їм так сильно кортить усе владнати, запропонуй їм скласти акт про заподіяння шкоди, у якому потрібно підписи від магазину, власне твій, ну і ще декількох свідків, які підтвердять чи спростують твою вину.

• По-друге, недобросовісні продавці можуть поставити товар таким чином, щоб він був пошкоджений у разі проходження повз нього. Тому будь обережним у подібній ситуації. А, можливо, ти пошкодив товар через те, що хтось цьому сприяв? То де ж тоді тут ненавмисність? Правильно, ніде. Коли ти віддаєш гроші за розбиту річ, то ти, по суті, її купляєш, до того ж не по своїй волі. Це напряму порушує статтю 17 ЗУ “Про права споживачів”, зокрема де “забороняється примушувати споживача купити товар неналежної якості чи не потрібного йому асортименту”. Так як розбиту річ ти не вибирав, то вона тобі і непотрібна і, відповідно, підпадає під отой асортимент.

Ну що ж, от і кінець статті. Тому будь обережним і не дай себе обманути якомусь охоронцю, тому що вони саме вичікують такого беззахисного хом’ячка.