Зустріч з актором Олексієм Вертинським у IIR Open Space

27 квітня вільний простір студентів-міжнародників перетворився на простір позитиву – до ІМВ завітав народний артист України, актор Молодого театру Олексій Вертинський. Цим заходом організатори сподівалися заохотити молодь до театру взагалі та поновити традицію сцени в самому Інституті.

Олексій Сергійович – володар багатьох гран-прі та призових місць на мистецьких конкурсах. Зокрема, двічі брав премію «Київська пектораль» – за моновиставу «Синій автомобіль» та за гру в «Загадкових варіаціях». 20 років – у кіно, ще більше – в театрі. Він грав усе своє життя, як каже сам. Але грав серцем. Зі слухачами же актор був щирим та відвертим.

Одразу зізнався, що виступати перед студентами йому незвично, адже студентство завжди було найскандальнішим. То, може, і йому дістанеться від недовірливих? Аж ніяк! Лекція на тему «Секрети харизми» плавно перейшла у жваву розмову на різні теми. Щодо харизми – тут у Вертинського одна відповідь: емоціональна сфера має бути щира! Він терпіти не може акторів, які брешуть, беруть нещирістю. А їй нас навчають зі школи – все за статутом, все за правилами. Не відмер іще «совок»! Актор хоче, аби ми зрозуміли, як це важливо – займатися власною справою. І йому можна вірити, адже він знайшов себе! Працюючи, Вертинський хоче, щоб глядачі були завжди поруч із ним і відчували таке енергетичне кубло, яке (в хорошому сенсі) позбавить свідомості на театральний вечір. Аби потім він чув на вулиці захоплені голоси: «Я забув про всі свої проблеми!..»

Власне, на цьому «лекція» скінчилася й почалися питання від слухачів. За найоригінальніше Вертинський дарував 2 квитки на свою вечірню виставу, їх виграв студент… НУХТу! Його звати Жорік і він дійсно запам’ятався гостю своїм питанням – чи є місце для театру в час кіно? Спершу Вертинський сказав, що це питання для нього нескладне: кіно – це індустрія, реклама та пропаганда. Глядача задобрюють цукеркою – і він ведеться, адже екран простіший за сцену. Так, кіно – утіха для лінивих. Усі люблять живу натуру, а чи можна любити штучність, зняту з 44-го дубля? Та Жорік заперечив: є кіношедеври! Що ж, врешті, Олексій Сергійович так і не зміг сам для себе відповісти на всі 100%. Тож перемога за біотехнологом із НУХТ!

До речі, тут дійсно зібралися не лише міжнародники: були й філологи, і журналісти, і гості з Києво-Могилянської академії. З їхніх питань дізнаємось про безліч цікавинок про Вертинського, які не можемо опустити:

  • Відкрив секрети (свої та колег), як вдало та без викриття «померти» на сцені (про це цікавився молодий актор з КМА).
  • Вертинському, на відміну від інших акторів, плювати на забобони.
  • Свого часу пив. Це – проблема всіх людей «вигорання особистості». Не лише акторам – а хірургам як?
  • Митець прожив щиро, тож не жаліє про жодну роль та не міг би дати жодної поради собі молодому, адже одразу правильно поставив цілі.
  • Через «ущербне совкове атеїстичне дитинство» не релігійний. Вірить у вище добро, проте зізнається: часу, щоб розібратися у релігії, не має. Хоча знає декілька молитов напам’ять: «Вони мені просто подобаються».
  • Його донька Ксенія називає його Льосіком (прізвисько вигадала ще в дитинстві, воно сподобалося родині). А онучка вже матюкається під репетиції п’єс Леся Подерев’янського 🙂
  • Каже: «Якби театру не було, і я б не народився». Уявляти таке йому сумно.
  • Почав грати ще в рідних Сумах, у Палаці піонерів. Оскільки бу молодшою дитиною з 4-х, на нього «вже всі махнули рукою». Він був наданий сам собі й обирав, чим йому займатися, сам. Ходив на всі гуртки та таки відчув свій неповторний талант!
  • Артист каже, що проти справжнього таланту безсила будь-яка система відсіювання. Якщо дійсно хочеш бути актором (та й узагалі будь-ким) – будеш! І він не голослівний. Крім свого досвіду, навів приклад австралійського актора, якому гра не заважає бути профі в мотоциклах.
  • Окрема тема – костюми. Вертинський розповідав про один особливо невдалий: ніяк не міг розстібнути численні ґудзики піджака та жилету. Зізнається: «Палити костюми – не палив, але матюкався!»
  • Якось втратив свідомість на сцені у жаркий час (грав Дон Жуана). «Але як я вам про це розповім? Я ж цього не бачив! Ну очуняв – бачу, якась дурниця. І побіг на сцену».
  • А якось із голови вилетів текст! Вертинський загалом не любить віршованих реплік. Грав у «Марії Стюарт» Шиллера та, забувши слова, проімровізував: «Убий її або вона тебе торохне!» Трохи не за стилем німецького класика, але всім сподобалось 🙂
  • Набридливих фанатів ніколи не мав, адже вміє тримати належну дистанцію.

Словом, Олексій Вертинський, як сам про себе каже, легковажний, проте щирий. Дуже переживає за майбутнє акторство: «Більшість випускників Карпенка-Карого впевнені, що унікальні, що несуть щось особливе. Але грати і думати, що «я граю» – різні речі». Застерігає: форма іноді затьмарює не тільки актора, а й глядача. Дивіться у зміст, відчувайте кожне слово та рух! Вертинський підкріпив теорію: на декілька хвилин Open Space завмер під чарами його монологу з майбутньої прем’єри.

Але все хороше закінчується, тож і зустріч мала йти до завершення. Студенти КНУ (і не тільки) ще довго не відпускали народного артиста, а він радо усміхався для кожної світлини та не жалів автографів.

Чекаємо на нові прем’єри та нові зустрічі!

Автор: Юлія Кузьменко
Фотограф: Анастасія Кравченко

пиломатериалы тут: пиломатериалы Оптом отзыв прорабам

Comments are closed.