Перший курс історичного факультету: усе таке нове й незвичайне, вир емоцій, нових знайомств і можливостей. Уже й не згадаю, як це сталося, але одного жовтневого вечора я прийшов на репетицію цього молодого колективу ─ МІФу. Я опинився серед гурту незнайомих мені людей. Одразу було помітно, що у звичайному житті зібрати цих людей було б дуже важко. У кожного свій характер, свої звички, але їх об’єднував невеликий вогник, який горів в очах у кожного. Серед усіх вогників найяскравіший мав режисер Олександра, погляду на перший погляд тонка і вразлива дівчина, виявилася справжнім майстром своєї справи. Із кожною новою репетицією завдяки їй вогник в очах акторів розпалювався з неймовірною швидкістю. Десь тоді його запалили й у моїх очах.

Нас усіх, близько 30 осіб, об’єднала рок-опера «МІФ», яку ми ставили до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. В університеті Шевченка готували виставу про Кобзаря, тож у нас не було права на провал. Складно оцінити зараз те, що ми пережили за той час, коли ідея рок-опери «МІФ» була втілена в життя. Але тоді, коли на репетиції вперше повалився двохголовий орел, ми зрозуміли, що робимо все правильно.

Прем’єру грали в День театру. Тоді я ще не думав, що зіграю більше ніж дві заплановані вистави в Червоному Корпусі. Але от настає той самий момент. Завершується вступне слово, і звуки перших кроків наповнюють актову залу. Страшенне хвилювання за кулісами: хтось повторює текст, хтось налаштовується морально, хтось міняє гарнітури, хтось підправляє грим. Ще мить – і вже виходити на сцену. Крок – і світло софітів засліплює тебе, адреналін іде по всьому тілу й ти більше не хочеш залишати сцену, не хочеш залишати людей, з якими останні півроку проводив час після пар, втоми незважаючи на погану погоду чи втому.

Про те, що було далі, можна розповідати годинами. Нас полонили музи театру. Ми зрозуміли, що в наших руках опинилася дуже серйозна зброя – мистецтво. Ми хотіли використати її з добрими намірами, саме тому керівниками та виконавцями студії було прийнято рішення про створення самостійного творчого колективу. Однією з найважливіших цілей ми поставили пропагування української національної ідеї, українського театру та мистецтва. За рік ми встигли показати нашу виставу на сценах КНУ імені Тараса Шевченка, меморіального будинку-музею Тараса Шевченка, Першого Всеукраїнського фестивалю Тараса Шевченка (Ше.Fest), Міжнародного Центру Культури і Мистецтв (Жовтневий палац), БК «Соляник» (м. Соледар, прифронтова зона АТО), взяли участь у ІІ Міжнародному фестивалі українського театру в Кракові «Схід-Захід».

Після такого туру ми почали роботу над ще однією виставою. Музична драма «Лети, моя думко, лети», що була присвячена видатній українській поетесі Лесі Українці. Прем’єра відбулася 7 лютого 2016 року. Виставу було зіграно на сценах Національного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса, Національної академії керівних кадрів культури та мистецтв, КНУ ім. Тараса Шевченка, на сцені Києво-Могилянського театрального центру «Пасіка». Також п’єса взяла участь у ІІІ Міжнародному фестивалі українського театру в Кракові «Схід-Захід» та XVII Всеукраїнському фестивалі молодіжних театрів «Театральна сесія» (м. Дніпро).

Новим етапом для нас стала соціальна драма «Стіна». «Стіна» – це історія кохання на тлі низки важливих питань: від результатів Революції Гідності до теми війни на Донбасі. Де межа між коханням та ненавистю? Хто визначає сторону правди? Як побороти війну в собі? І хто має дати відповіді на всі ці питання? Ця вистава – пошук точок перетину між людьми, які здаються дуже різними. Такий соціальний експеримент ми зіграли в Києві, Кропивницькому, Ужгороді та Вінниці, і досі не зупиняємося.

Ми вважаємо, що силами театру можна творити багато добрих речей. Для цього потрібен лише невеличкий вогник в очах, який дає можливість горіти іншим. Зараз ми намагаємося працювати в найрізноманітніших напрямках. Ми ставимо нові та вже відомі вистави, беремо участь у читаннях українських п’єс. У нас діє школа театральної майстерності, де в курс включені уроки акторської майстерності, сценічної мови та теорія театру.

Уже незабаром, а саме в жовтні 2017 року, київський глядач зможе побачити ще одну прем’єру – неоднозначну комедію за п’єсою Неди Нежданої «Коли повертається дощ».

Ми у ФБ – https://www.facebook.com/mif.teatrstudio
Про нас – https://www.youtube.com/watch?v=aPw-ykz6s-0

Автор: Юрій Кучма
Коректор: Юлія Кузьменко
Фото надані автором.