Нічна подорож революційною гімназією

Швидка зміна влади, арешти, обшуки, конфіскації майна, відсутність доступу до інформації про події за межами міста – реалії Києва 1919-го року, що були майстерно показані талановитими акторами творчого об’єднання «Ніч в університеті» в стінах Інституту філології.

Глядачі повною мірою змогли відчути тогочасну атмосферу тривожності та невизначеності завдяки створенню живих, реалістичних персонажів. Емоційне забарвлення сцен постійно змінювалось: від піднесеного настрою Директорії УНР на Трудовому конгресі, підкріпленого затятим співом «Ой у лузі червона калина похилилася», до гіркого усвідомлення українськими делегатами на Паризькій мирній конференції відсутності зацікавленості країн Антанти в цілісності України.

Сцена жорстокого більшовицького суду над свідомими українцями, дворянкою та євреєм, чиї справи були зачитані, – чи не найсерйозніша та містила найменше жартів. Навіть можна назвати її одним з кульмінаційних моментів. У той самий час маємо, по факту, не менш сумну, однак сповнену кумедними моментами сцену перемовин УНР та денікінців, яка також є важливою і змусила глядачів серйозно поміркувати та провести паралелі із сьогоденням. Досить вдало сюди вписалися адаптовані під контекст фрази-меми («Васильків, так Васильків» і «Пам’ятник свині – до Полтави» – шедеври) – їх глядачі особливо вподобали.

Не можна оминути увагою і чаювання дворянки Раковської з подругою, адже завдяки цій сцені ми дізналися купу цікавих деталей із повсякденного життя. Наприклад,  люди мусили зашторювати вікна матрацами під час обстрілів, аби вберегтися від снарядів та уламків – хай як це складно уявити! Окрім того, саме там ми дізнаємося про інформаційний вакуум киян – Раковська звідкись дістала та зберегла вирізку з газети, де йшлось про застосування європейськими країнами «променів смерті», що осліплювали противника. Оскільки реальної інформації не було звідки дізнатись, це здавалось справжньою сенсацією.

Також дуже своєрідною та цікавою була Паризька мирна конференція. Чого лише варті відповідні особливості мовлення представників Франції, Великобританії та США! Окрім того, не можу не виділити маршала Фоша, який легко завоював серця глядачок. І, насамкінець: «Україна!».

Надзвичайно продумані, насичені гумором діалоги, харизматичні актори, прекрасні костюми, взаємодія з глядачами – речі, що лишаються незмінним маркером цих чудових екскурсій. Не знаю, чи існує взагалі людина, що може не хотіти відвідати кожну наступну «Ніч» після того, як побувала хоч на одній. Отож, морально готуйся до наступного випробування реєстрацією вже зараз, тим паче, що екскурсії, як пообіцяли, чекають нас зовсім скоро!

Comments are closed.