22 листопада в Інституті міжнародних відносин КНУ відбулася презентація спільної книги політолога Євгена Магди та історика Тетяни Водотики «Ігри відображень». Автори розповіли студентам-міжнародникам про важливість українського іміджу у світі, потребу говорити про нього в історичній ретроспективі та вибір нового образу для України за кордоном.

IIR Open Space – територія вільного простору студентів ІМВ. Саме там цього вівторка в невимушеній атмосфері велася розмова про важливі речі. Запрошені гості Євген Магда та Тетяна Водотика презентували свою нову книгу про український імідж у жанрі нон-фікшн. У ній продовжено тему доробку Є. Магди на тему гібридної війни. Книга написана у співавторстві, тож відображає тему подвійно (відповідно до інтересів авторів): історично та політично.

Гості стисло розповіли про свої розділи. Спершу Тетяна Водотика подала чудову хронологію уявлень та згадок про Україну та її територію: перша карта наших земель представлена на щиті римського легіонера, який знайдено біля Іраку; політнонім «Україна» вводиться завдяки Гійому де Боплану та його знаменитому «Опису України»; перший український медіаперсонаж – Іван Мазепа; згадується також карикатура 2014 р., що зображає боротьбу Росії та ЄС за українську мапу. А чи замислювались над тим, що з остаточною втратою державності країну починають сприймати лише як край гарних пісень та вродливих жінок (або інших ознак, залежно від національних особливостей)? І досі Україна славиться окремими своїми жіночими образами.

Але чому ж тільки жінки та пісні? Це пояснював другий гість, автор  glavred.info та політолог Євген Магда: «Україна так і не змогла заявити про себе. Перші публічні документи про її імідж з’являються аж у 2003 р.» Ми проґавили важливий момент – початок незалежного життя, коли в 90-ті Україна стала нецікавою для світу, хоч мала кращі можливості навіть порівняно з державами Балтії. І нас знову асоціюють приземлено: гопак, горілка, Шевченко (навіть не Тарас, а Андрій). Гірші варіанти – корупція та бандитизм. Як кажуть, маємо те, що маємо: не змогли визначитися тоді, на витоках – сьогодні є проблеми.

А якою ж тоді є наша мета? По-перше, визначити для себе, що Україна не є ані мостом, ані бар’єром між Заходом та Сходом, бо ці поняття не є атрибутами держави. По-друге, зрозуміти, що якщо ми не сформулюємо позицію щодо того, ким і чим ми хочемо бути, то нам її нав’яжуть. По-третє, популяризувати Україну за кордоном так, як це буде для нас найвигідніше, адже люди – це споживачі інформації, яка має бути зрозумілою. Нам потрібен новий образ. Не Тарас Шевченко (він, попри все, поступається своїм російським «колегам», вважає Магда). Не вишиванка. Не сучасна війна (адже всі втомилися від самого цього слова). Автори книги згадують пропоновані раніше ідеї (Еней, наприклад, який був сприйнятий неоднозначно) та пропонують образ будинку бо він є:

• мрією (кожен мріє про власну оселю);
• у певному сенсі це – результат толоки, тобто спільної праці;
• стійким (будинок має захищати, є прихистком);
• здатним до змін (навіть завершений будинок може «перефарбовуватися», оновлюватися разом з мешканцями).

Говорили й про Донбас. Магда наголосив, що стіну з ним будувати не можна: держава, що погоджується на відділення якоїсь своєї частини, провокує подальші відділення та розпад.

Загалом метою авторів було не стати «істиною в останній інстанції», а підштовхнути на думки та бути такою собі творчою провокацією. Гості закликали міркувати та пропонувати свої версії розвитку образу України у світі.

Після виступу Євген Магда та Тетяна Водотика відповідали на питання студентів ІМВ та провели автограф-сесію. Спілкуватися було просто та цікаво, організатори запросили гостей до подальшої співпраці та зустрічей. Важливо, що студентів різних курсів, спеціальностей та навіть інститутів лекція дійсно зацікавила та спонукала до роздумів. Третьокурсник спеціальності «Міжнародна інформація» Олег Павлюк каже: «Без розуміння історичних витоків сучасного стану іміджу України неможливо зрозуміти, від чого слід відштовхуватись, аби популяризувати образ України у світі нині. Саме у цьому й полягає цінність цієї праці».

Дякуємо гостям за чудовий захід, саме такі лекції можуть стати поштовхом до дій та змін у державі!

Автор: Юлія Кузьменко

Редактор: Катерина Довгаль

Фото надані Прес-центром ІМВ.