«Знайте, ми палені вогнями, шаленими вітрами нас доля несе», ‒ свого часу ці рядки з пісні гурту «Антитіла» звучали ледь не на кожному випускному вечорі. «Дайте дорогу, не питайте для чого, і любіть нас такими, як є», ‒ співали зі сцени натхненні випускники, адже «Бери своє» підходила під тематику свята чи не краще, ніж «Когда уйдём со школьного двора». 7 квітня в 329 аудиторії Червоного корпусу зібралися всі ті, хто витанцьовував під запальні ритми «Антитіл» ще в школі, і ті, хто полюбив їх уже пізніше.

Ще в 2007 році Кузьма Скрябін сказав про «Антитіла»: «Якщо цих хлопців випустити на сцену, то багато хто піде на пенсію». Відтоді минуло 10 років, і важко сказати, скільки артистів і справді склали повноваження. Однак, здобутки Тополі й компанії помітні: 5 альбомів, понад 15 кліпів і тисячі запалених сердець.

Незважаючи на анонсований о 14:00 початок події, зацікавлені студенти почали збиратися раніше. Судячи з того, що пісні «Люди, як кораблі», яка звучала в динаміках, підспівували, на зустріч з ним прийшли справжні фанати. Однак, розмова почалася не з обговорень останнього альбому гурту «Сонце» і не з питань про кількість Тарасових улюблених анекдотів. Артист відрекомендував свого друга Світозара Ніцполя – аналітика проекту U-Report. Світозар розповів про те, що U-Report – це опитування через безкоштовні СМС та Твітер на важливі теми для молоді, до якого може долучитися кожен. Тарас Тополя тісно співпрацює з цією організацією, одним з активних учасників якої, до речі, також є Девід Бекхем. Уже з перших слів співака було зрозуміло, що він налаштований на глибоку розмову зі свідомими людьми. Студенти у свою чергу підтримали таку Тарасову ініціативу:

‒ Дуже багато молоді сьогодні думає про те, щоб виїхати за кордон у пошуках кращої освіти чи кращого життя. Які Ваші думки щодо цього, і чи були у Вас колись взагалі думки виїхати за кордон?

‒ Стосовно еміграції – я не проти. Тобто це справа кожного, ніхто не в праві засуджувати. Але перед тим, як виїжджати, я закликаю всіх подумати, що ти отримаєш і що втрачаєш. Щодо мене – я маю можливість полетіти в будь-який момент до Америки, до Канади. Тим паче, я маю сім’ю в Штатах: мама, її чоловік, двоюрідний брат, тітка, дядько. Я можу. Але не хочу. Я переконаний, що в нашій країні є майбутнє. Я хочу дійти до тих мрій, які колись собі будував, саме тут. І щоб мої діти також продовжували бути тут. Не через те, що я в них паспорти забрав, а через те, що їм хочеться тут бути.

Окрім цього, соліста «Антитіл» питали, звичайно, і про музику:

‒ Які цілі Ви перед собою ставите у творчій діяльності? Наприклад, сьогодні ми бачимо, що українські зірки прагнуть до закордонного ринку. Чи є у вас такі думки?

‒ Коли ми спроможемося на англомовний альбом, тоді можна буде казати про якусь можливу експансію туди, закордон. Тому що все, що там, ‒ це англійське мовне поле, і там не чекають української музики, україномовних пісень, це точно. Тому конкретних планів на альбом у нас немає, але в принципі ми не відкидаємо таку можливість.

Продовжуючи тему музики, не змогли обійти стороною Євробачення-2017, що вже за місяць відбудеться в Києві.

‒ Чи планує гурт «Антитіла» особисто взяти участь у національному відборі на Євробачення. Може, наступного року?

‒ Може, наступного року. Може, через рік. Може, через два.

‒ Але плануєте?

‒ Ну, ні (сміється). Якщо з’явиться в нас достойна пісня, і ми зрозуміємо, що є сильний меседж, який би резонував зі всіма європейцями, то, звичайно, спробуємо.

Фанати впевнені, що таку композицію «Антитіла» неодмінно напишуть, тому будемо чекати Тополю на телеекранах усієї Європи з піснею, яка достукається до сердець глядачів як і десятки інших пісень гурту!

Автор: Катерина Кубрак
Коректор: Юлія Кузьменко
Фото: Катерина Счастлива