Чемпіонат КНУ із «Що? Де? Коли?»

У вівторок, 26 вересня, відбувся І етап чемпіонату КНУ із «Що? Де? Коли?», організований компанією «BrainHub». Він мав пройти в новому коворкінгу – «Лунотеці», що знаходиться у ФРЕКСі. Але зареєстрованих команд виявилося більше, ніж міг вмістити коворкінг, а саме 18, тому гру перенесли до 41-ої аудиторії.

Аудиторія гомоніла в очікуванні гри, а ведучий дещо запізнювався.

Врешті, прийшов ведучий, гра почалася. Із самого початку гравців попросили дотримуватися правил чесної гри, тобто не використовувати ніяких гаджетів для пошуку інформації. Ще під час першого туру відчувався брак волонтерів, які допомагали б організовувати гру.

Після першого туру були як ті, хто не відповів правильно на жодне запитання, так і ті, хто дав вірну відповідь абсолютно на всі. Така ж ситуація спостерігалась і після другого туру.

Врешті, виграла команда «Игра на унижение», давши правильні відповіді на всі запитання (що рідко трапляється на «Що? Де? Коли?»).

Друге місце посіла команда «Масло и Маргарина».

Третє ж поділили команди «Алькор» та «Перелом бесконечности».

Під час гри деякі запитання здалися аудиторії легкими, інші складними; були «проблемні» запитання, де гравці вловлювали логіку, але... їх відповіді виявлялись хибними. Команди раділи і аплодували, коли правильна відповідь співпадала з їхнім варіантом. Єдине побажання, що прозвучало: хотілося би більше запитань, до яких можна дійти логічно, без спеціальних знань.

Гру вів Іван Метелєв, і після її завершення ми поставили йому кілька запитань.

Наскільки нам відомо, ви проводите ігри не лише в КНУ. Як вам сьогоднішня гра? Як грають наші студенти?

— Гра насправді сподобалась, і не тільки тому, що КНУ — мій рідний ВНЗ, чи тому, що серед гравців було чимало друзів та знайомих. Насамперед, припало до душі, що в учасників команд дійсно «горіли очі». Коли ти бачиш бажання грати, щиру зацікавленість у процесі, тоді й у тобі самому прокидається натхнення. До таких людей кортить приходити ще і ще! У принципі, команди підтвердили той високий рівень, який учасники з КНУ традиційно демонструють. Окрім вже знаних імен, тих, хто грає (і виграє) вже не вперше, було класно бачити нових рішуче налаштованих «бійців».

Нам вдалося відвідати гру в понеділок, де ці самі запитання теж були розіграні, але в паб-форматі. Чим відрізняються ці формати?

— Найбільше, мабуть, відчувається різниця в питанні комфортності умов: у форматі гри в пабі команди мають можливість і підживитися, і зручніше всістись. Втім, подібні моменти навряд чи суттєво впливають на результати ігор. Також варто зауважити різницю в темпі та насиченості процесу: в паб-форматі переважно грають вже досвідчені, серйозно налаштовані команди, завдяки чому змагання відбувається куди швидше, і з більшою кількістю апеляцій, коментарів гравців з приводу окремих запитань тощо. Загалом, на мою думку, студентське та бочкове «Що? Де? Коли?» мають кожне свою окрему і неповторну атмосферу, і я не ризикну віддати комусь перевагу.

Чи сильно вплинула на гру нестача ресурсів? Одна «ластівка» (людина, що збирає відповіді команд.), відсутність звукопідсилювальної апаратури...

— Нестача вплинула несуттєво, адже команди з розумінням поставились до ситуації та допомагали зробити гру краще. Був приємно вражений, що один з колективів перед кожним поставленим мною запитанням успішно закликав аудиторію до тиші, і нам не доводилося надривати голос. Крім того, деякі команди оцінили досить суворі умови, в яких опинилась наша самовіддана «ластівка», та намагалися здавати свої відповіді самотужки. Однак не можу сказати, що в нас були складнощі з нестачею ігрових ресурсів — всі учасники отримували достатню кількість і «роздаток», і карток для відповідей, тощо. Згадую ігри, в які ми з іншими ентузіастами-початківцями грали ще у шкільний період, коли нам доводилось відривати листки для відповідей із зошитів з алгебри, а таке поняття, як «ластівка» було якоюсь захмарною екзотикою, яку ми могли бачити лише іноді на офіційних турнірах... Мабуть, питання забезпечення все ж не видається за проблему як таку. Головне – бажання, ну і цікаві запитання – а з цим точно все було у повному порядку!

Наступні етапи теж будете ви проводити? Чого очікуєте?

— Сподіватимусь на таку можливість, приблизно на 99.99% так і буде. Розраховую на появу нових облич — впевнений, що знайдеться ще чимало охочих приєднатися до нас: простору має вистачити! Також плекаю надію, що такі ігри в КНУ та інших вишах Києва (а, може, і не лише столиці) з часом стануть доброю традицією та відбуватимуться у більшій кількості локацій на постійній основі. Окрім «Що? Де? Коли?», ще існує ціла низка не менш цікавих інтелектуальних ігор, і ми з радістю прагнемо познайомити з ними все більшу й більшу частину активної студентської спільноти.

Тоді будемо чекати! Дякуємо за відповіді!

Нам також вдалось зв’язатися із засновником та директором компанії, Олексієм Головновим:

Олексію, ваша компанія організовує чемпіонат КНУ з «Що? Де? Коли?». Розкажіть трохи про історію компанії. Як ви прийшли до організації інтелектуальних ігор у місті Києві?

- Однажды, в детстве я посмотрел «Что? Где? Когда?» по телевизору, в школе несколько раз сыграл в что-то подобное, у нас это называлось «Интеллект-турнир». На первом курсе нашёл объявление о том, что в КПИ проходят тренировки. Сходил, понравилось, начал играть регулярно. В ВУЗе, где я учился, игры проводили не только постоянные организаторы, иногда к организации подключались и другие команды-участницы. Так и случилась первая игра «по ту сторону». Дальше были проведение тренировок в КНЭУ, киевские и всеукраинские турниры под эгидой различных организации, и только потом «BrainHub».

«По той бік» чого?

- По ту сторону листочков с вопросами. Раньше приходилось только играть, а со временем — ещё и выбирать вопросы, редактировать их, создавать мероприятия в соцсетях, собирать команды, искать информационную поддержку и ещё очень много чего, что приходится делать организаторам интеллектуальных игр.

Незважаючи на те, що гра в результаті проводилась не в «Лунотеці», запитаю: чому саме «Лунотека»? Це відносно новий заклад в КНУ.

— Ещё перед открытием «Лунотеки» мне написали о том, что вот есть такие интересные ребята. Потом через пару дней их ещё раз упомянул наш сотрудник. Решили им написать.

Чому ви вирішили провести ігри в університетах Києва, ще й безкоштовно?

— Когда я начинал играть, были сложности даже с тем, чтобы попасть на чемпионат города, нужна была привязка к ВУЗу, у ВУЗов были квоты. На чемпионате Киева было 25-30 команд, чемпионат Украины собирал под 50. В прошлом сезоне в Киеве сыграло 9, на чемпионат Украины едва насобирали 18. Мне кажется, что эта игра может и должна собирать больше. А бесплатно — потому что, во-первых, за деньги студенты не пойдут, а, во-вторых, если им понравится, они придут играть за деньги чуть позже. Но привлечь студентов на наши платные турниры – не наша главная цель, хотя мне часто приходилось слышать что-то подобное.

А як вдалося знайти волонтерів, що працювали безкоштовно, за ідею? Ведучих, «ластівок».

— Ведущий — наш сотрудник, ему очень интересны студенческие турниры, но каких-либо доплат, например, за игру в «Лунотеке» он не получил. «Ласточки» нам писали сами, предлагали свои услуги. Часто находятся люди, которые готовы помогать и не просят за это денег. Раньше на таких людях всё ЧГК процентов на 80 и держалось.

Чому, з одного боку, в Україні «Що? Де? Коли?» все ще переважно асоціюється з Олександром Друзем, совою і «Так казав Заратустра» Штрауса?

— Потому что число тех, кто смотрел игры Друзя, больше количества игравших во что-то подобное. К сожалению, в последнее время, при всем уважении, ЧГК в массовой культуре начало ассоциироваться, например, с Зеленским и Бронюком, а не с Литвиновым и Малиновским, но это уже совсем другая история.

...а з іншого боку, чому інтелектуальні ігри, зокрема «Що? Де? Коли?», набувають все більшої популярності в Україні? Наскільки нам відомо, ви нещодавно вийшли на новий рівень і проводите ігри майже щодня.

— Не нужно связывать популярность игр и частоту их проведения. Есть люди, которым интересно играть часто, но стадионы мы, конечно же, не собираем. С другой стороны, определённый бум и правда есть, людям интересно пробовать новое, доказывать что-то себе и окружающим. На тех же спортивных ивентах в Украине посещаемость тоже выросла. Люди начали больше бегать и думать.

Тобто, в цілому зростає популярність раціонального дозвілля. Повернемось до події. Як вам результати з нашого майданчику?

— Растёт, но не в тех масштабах, что хотелось бы, есть потенциал. Местами удивили, местами расстроили, но, в целом, примерно то, что и ожидалось.

Що далі?

— Второй, третий, четвёртый, пятый, шестой, финал и чемпионат Украины.

Ми нагадуємо, що всі ще можуть зареєструвати свою команду на наступні етапи

Автор: Сікалов Володимир

Фотогораф: Федорович Руслан

Comments are closed.