Щоб слухач став героєм твоєї історії…

У перший день весни до стін Червоного корпусу завітав тренер ораторського мистецтва Дмитро Маліночка. Розказав, з чого починав своє діло, звернувся до публіки з цікавими завданнями, а головне відкрив студентам КНУ кілька таємниць, що допоможуть кожному стати цікавим для свого співрозмовника. Крім того, розповів про важливість жестів, що візуалізують оповідь, та пояснив технологію Storytelling – як викладати думки та як нічого не забути. Ви там не були? Тоді читайте!

bed6d938_o

Дмитро захопився ораторським мистецтвом вже давно. Першу практику мав ще на четвертому курсі університету. Далі вирішив пов’язати з цим своє життя: ходив у компанії, пропонував тренінги, але лише в одному місці йому не відмовили. Тепер він уже 2,5 роки як власник своєї тренінг-компанії. Крім того, він актор Нового театру на Печерську. Так, вміння спілкуватися дійсно є запорукою успіху!

d8919313_o

«Я не хочу починати зараз із себе, я хочу почати з вас!» – такими словами Дмитро одразу налаштував на довіру та щиру бесіду. Спільним голосуванням обрали тему для розмови. Між тим уже мали одну пораду: всього потроху – найгірша стратегія. Краще обрати одну тему та максимально її розкрити.

IMG_9085

Отож, Storytelling. Підготуватися до виступу можна, використовуючи план. Це може бути аркуш А4 чи блокнот, де ви «накидаєте» тези висловлювання. На 2 години виступу Дмитру вистачає 5-10 тез. Решта інформації – всередині доповідача. Не треба плутати підготовку тез із вивченням певної теми. Це – окрема робота, і критерій її виконаності – готовність переповісти аудиторії (тренуватися можна навіть на переповіданні художньої літератури). Що важливо: переказ має бути цікавим вам самим. Тоді буде залучена й аудиторія.

IMG_9111

Для прикладу Дмитро взяв розповідь про місто. Що в ній має бути? Достатньо 4 пунктів: місця, люди, атмосфера, особливості. На кожен з них – по кілька слів. «Таке красиве, таке чудове» – геть неправильна тактика! Тож ілюструвати власними прикладами, що зацікавили нас, обов’язково. Кількість тез – мінімальна (достатньо так: Одеса – місця – Оперний театр). Далі ми самі розгорнемо розповідь. Після написання тез ми складаємо ці окремі шматочки в ціле. Причому можемо робити це, як пазл, у довільному порядку. Будь-яка історія гнучка: її можна розгортати, можна скорочувати.

Початок можна завчити (буквально 2-3 речення), і там (маленька хитрість) дайте собі зачіпку, щоб не забути свій план: відрекомендуйтеся та перерахуйте, про що ви будете розповідати. Фінал у плані просто означте, і завчати його не варто. Головне – у ньому має бути заклик, звертання до аудиторії. «Так, ми можемо розповісти, яка в нас хороша компанія, приміром, кулькових ручок, яку кількість ми випускаємо на рік, як вони довго пишуть… І що? А для аудиторії важливо в кінці сказати: «Купуйте наші ручки!»– запевняє Малиночка. До речі, якщо йдеться про цифри та їх конче необхідно вплести в оповідь (хоча Дмитро учить уникати цього), то замість чистої статистики назвемо їх так, щоб це було цікаво. Про ту ж Одесу: там не просто «живе 1 млн осіб», а «за статистикою, з 1 мільйона жителів Одеси якась частина – такі колоритні люди, як ми бачимо в кіно». І назвав, і «по живому».

Але найважливіше в історії, на думку Дмитра, – зробити так, аби слухач занурився в неї, став її героєм. Тобто зробити розповідь яскравою, а для цього треба й самому проникнутися темою, виділити щось особливе. На багатство прикметників відгукнеться лише той, хто мислить емоційно, тому краще наводити щось конкретне, пережите тобою. І не треба лити воду, передавайте смисл. Ваші приклади стають доказом висновку, який також грає неабияку роль. Просто розповівши щось, навіть проілюструвавши, не завжди знайдеш відгук у людини. Висновок має наштовхувати на роздуми, нести загальнолюдський досвід.

IMG_9093

Теорію Дмитро підкріпив практичними завданнями: дав кожному півтори хвилини на оповідь про улюблене місто, а слухачі по півхвилини давали їй оцінку. Студенти працювали парами. Були й інші завдання, тренер відповів на всі проблемні питання аудиторії.

IMG_9106

І щодо жестів. Рухи мають бути вільними! Руки не живуть своїм життям, їхні жести відповідають описуваній ситуації. Вони можуть бути різними; фокус у тому, що жест вмикає уяву. «Точні рухи можуть робити з нашою уявою багато що», – каже Дмитро. Ще одна деталь – рухи щодо плечей. Не варто замикатися в області тулуба, використовуйте весь діапазон, з ним можете пов’язувати етапи розповіді (ліва рука – тулуб – права рука). А от якщо будете притискати лікті до тіла, виглядатимете скуто, ніби ніби не у своїй тарілці. Невпевненість у собі викриває і постійне поправляння чогось на собі (комірець, кофтинка, волосся…). Секрет у тому, що якщо людина дійсно зайнята темою, вона отримує від цього задоволення, і їй байдуже, як вона виглядає зараз. Про зовнішність подумає завчасно, а під час оповіді – тема!

IMG_9169

Наостанок Дмитро порадив усім побільше практикувати виступи, бо ж, як відомо, теорія теорією, а в особистому спілкуванні допоможе досвід та практичні навички. Слухачі були дуже вдячні: з таким чудовим тренером просто хочеться скоріше взятися за створення власної історії!

Автор: Юлія Кузьменко

Редактор: Катерина Довгаль

Фотограф: Анастасія Журавльова

преобрести алкоголь круглосуточно с доставкой

Comments are closed.