ГМО: невдалий експеримент чи людське спасіння?

Нещодавно російський вчений Михаїл Гельфанд прочитав лекцію в Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця. Розповідав, чому люди стороняться генетично модифікованих організмів, і чи варто їх боятись.

 ЩО ТАКЕ ГМО?

Кожен  чув  і навіть куштував, але не всі знають, що ж це насправді таке. Звісна річ, людей це лякає.  ГМО створюються за допомогою методів генетичної інженерії. Усе живе складається з клітин, яка зазвичай містить ДНК – молекули, що кодують усі ознаки кожного живого організму (колір, вагу, особливості будови, швидкість росту й процес розвитку). Ці властивості мають величезне значення для нас. Погодьтеся, посухостійка кукурудза або картопля, листя якої не споживає колорадський жук – справжня знахідка. Якщо ці ознаки можна буде регулювати, це дозволить значно спростити вирощування культурних рослин і зробити кінцевий продукт дешевшим.

ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ?

Для створення вищезгаданої кукурудзи початковим етапом є пошук істоти, стійкої до посухи – скорпіона. Після вчені з’ясовують, чим така стійкість обумовлена та ідентифікують ген (ділянку ДНК), який за це відповідає. Шляхом спеціальних біологічних маніпуляцій такий ген вирізають із ДНК клітини-хазяїна і вбудовують у ДНК клітини кукурудзи на початкових стадіях розвитку. Кінцевий результат – створення генетично модифікованого організму – кукурудзи, стійкої до посухи.

Інший приклад із медицини – кишкова паличка. У її ДНК вчені вбудували ген, що кодує важливий білок – людський інсулін, ін’єкції якого є життєво необхідними для людей, які хворіють на цукровий діабет. Раніше для виробництва цих ліків використовували свиней. Введення  чужорідного білка викликало в людей значні побічні ефекти. Дивно, але вони НЕ спостерігаються при введенні інсуліну, який продукує кишкова паличка – він нормально сприймається організмом людини.

Варто згадати й про «золотий» рис. Це розробка вчених, що могла б врятувати від сліпоти багатьох жителів Сходу. У людей, що там проживають, в раціоні недостатній вміст вітаміну А, і це викликає авітаміноз. Частина людей навіть помирає.  Як можна було б вирішити цю проблему? Із застосуванням останніх досягнень генної інженерії було створено рис, що містить цей вітамін. І в цьому полягає його єдина відмінність від звичайної крупи. Так можна було б вирішити проблему, але розробка так і не стала надбанням промисловості. Чому? Через несприйняття суспільством.

АРГУМЕНТИ ПРОТИ... ЧИ НЕ ПРОТИ

Один із найдієвіших аргументів противників ГМО – гіпотетична шкода для здоров’я людини. Найпоширеніші твердження прибічників - зв’язок ГМО з раковими захворюваннями та безпліддям.

Щоб розібратись в тому, як ГМО впливає на організм людини, варто з’ясувати, що відбувається з генетично модифікованими організмами після того, як ми їх споживаємо.

Кожна жива клітина на молекулярному рівні має три основні компоненти: молекули води, неорганічні йони та великі органічні молекули  - макромолекули (білки, ліпіди, вуглеводи, ДНК). Останні побудовані з відносно невеликих і досить однотипних «цеглинок» : білки – з амінокислот, ліпіди – з жирних кислот, ДНК – з нуклеотидів. Що відбувається з макромолекулами, що потрапляють з їжею до шлунково-кишкового тракту людини? Вони розбираються на складові компоненти. Для всіх організмів, у тому числі й ГМО, базовий набір цих «цеглинок» однаковий, тому на молекулярному рівні для нашого організму продукти, що містять ГМО, абсолютно не відрізняються від усіх інших. Як висновок – вони не можуть впливати на організм людини ні негативно, ні позитивно. Це лише джерело поживних речовин.

СЕЛЕКЦІЯ VS ГМО

Насправді людина впливає на геном культурних рослин та свійських тварин вже дуже давно. Традиційні методи такого впливу називаються селекцією. Це, по суті, така ж сама генна модифікація, але повільна і значно гірше контрольована. Людина просто відбирає організми з найбільш зручними для себе ознаками, слідкуючи за їх відтворенням і збільшенням ступеня вираженості цих ознак.

Парадокс полягає в тому, що традиційна селекція може бути набагато більш небезпечна для нашого здоров’я, ніж генна інженерія.

Гени однієї хромосоми – це досить близько розташовані ділянки ДНК, тому кожен ген спадкується зчеплено з набором інших. Немає гарантій, що в ході селекції з корисною не зчепиться і якась небезпечна ознака, наприклад, накопичення у тканинах рослини отруйних речовин. Більше того, такі випадки вже було зафіксовано в практиці селекції, але традиційно виведені сорти рослин дуже рідко перевіряють на токсичність, у той час, як кожен генетично модифікований організм проходить численні перевірки на безпечність перед виходом у промислове виробництво.

ПСЕВДОДОКАЗИ ПРО ДОВГОСТРОКОВІ ВПЛИВИ

Було, звісно, проведено багато наукових досліджень для виявлення довгострокових впливів ГМО на організми, але жодне з них не надало неспростовних доказів шкоди ГМО. Кумедно, що дослідження, у яких було заявлено про існування таких доказів, виявилися підробленими. Одним із найвідоміших та найбільш скандальних випадків є, так звані, щури Сертолі, в яких нібито внаслідок вживання генетично модифікованої сої з’явились численні пухлини.

Через деякий час виявилось, що в цьому дослідженні були використані щури специфічної лінії, яких досить довгий час відбирали саме за ознакою утворення пухлин, і використовують для досліджень протиракових препаратів. Утворення ракових клітин - це їхня особливість, на рівні генів, тому це «дослідження» не продемонструвало абсолютно нічого.

Критичне сприйняття інформації – запорука благополучного життя в сучасному суспільстві. Кожен має вирішувати самостійно: вживати генетично модифіковані продукти чи ні. Але вирішувати варто орієнтуючись лише на перевірені та надійні дані.

Журналіст: Юлія Турчина

Фотограф: Марія Левченко 

Коректор: Ярина Фостяк

Comments are closed.