Якщо вам знайома діяльність організації “Ніч в університеті”, то ця стаття саме для вас! Про ініціативу історичного факультету КНУ гудуть ЗМІ, знімають сюжети, а нещодавно на фестивалі екскурсій «Ніч в університеті. За лаштунками» організатори розкрили всі карти і розповіли про те, що відбувається за межами екскурсій: як насправді готуються актори, де беруть свої костюми, скільки ж вони заробляють (інтрига?), звідки взявся Жора, курйозні ситуації та плани на майбутнє. Вперед! Дізнаймося всі секрети!
Проект “Ніч в університеті“. Перша п’ятирічка: від ідеї до перших складностей.
Слово товарищу Олексію Руденку – засновнику та натхненнику славнозвісних екскурсій. Чи знали ви, що перша екскурсія (вересень 2016) мала бути одноразовою, щоб зацікавити студентів-першокурсників історичного факультету і показати, що вони недарма вступили до КНУ? І таки недарма! Ох, ті перші екскурсії, коли учасники по-особливому переживали, чи все сподобається, чи зайде формат, чи прийдуть люди. Хіба можна подумати, що репетицій майже не було, організатори самі не знали, як все буде виглядати, і дуже хвилювалися. Та все ж перші екскурсії змогли запалити вогонь у серцях публіки, який живе дотепер. Олексій розповів, що через проблеми з адміністрацією після дебюту “Ніч у червоному” довелося відкласти подальші екскурсії. Звичайно, історичний факультет всіма можливими способами підтримував своїх талановитих студентів, також у Червоному проректор В’ячеслав Шамрай навіть просив охоронців бігати та вмикати/вимикати світло для екскурсій. Проте головний корпус КНУ не належить самим лише історикам та добрим людям. Були і ті, хто спеціально чи ж випадково підставляли хлопців. На другий день Ночі у Червоному через прикру ситуацію з таємничим “Паном Конверсовським” у них випали дві локації – зала із зеркалами та Мистецький салон. Начебто екскурсоводи порушують там пожежну безпеку та псують майно гасовими лампами. Організаторам прийшлось імпровізувати в коридорах, схоже тоді це стало загальною фішкою. Після цієї ситуації, їм прочитали правила пожежної безпеки та провели екскурс розміщення вогнегасників в Червоному корпусі. Дивно, що найважчим на підйом історикам виявився їх рідний корпус. Проте з часом це переросло в жарти та персонажів, котрі зараз посідають в екскурсіях важливе місце.
Люди світу Ночей.
Хто вказує Хрущову, де садити кукурудзу?
Хто ж цим керує? Олексій Руденко, подумаєте ви. Так, він вкладає весь свій час та всю свою душу в цю справу, як і кожна людина, котру ви бачите в костюмі, з ліхтариками, зі списком прізвищ чи скринькою в руках. Женя Шатілов сказав те, що мене насправді трішки здивувало: “Мало хто знає, що відбувається на інших локаціях”. Тобто, якщо хтось зніме повнометражний сюжет, чи іншим акторам, екскурсоводам, модераторам буде не ліньки після важкого вечора пройти шлях з останньою групою, то вони таки побачать цілісну картину. У Ночі нема дідовщини. Так, є люди, котрі кооперують загальним процесом, проте жодних загальних зборів (де, стільки людей збирати? На Ямі чи що?). Кожна локація має свого лідера, і цей лідер змінюється. Залежить це від того, хто більше ідей висуває, хто відрізняється і, напевне, хто витягнув білет на екзамені зі схожим питанням.
Недоставлені наголоси.
Та з кого ж все починається? З екскурсовода, скажете спершу ви. Але потім згадаєте чарівну особу, котра перевіряє, чи всі ви на місці, зачитуючи довгий список імен та прізвищ, і розповідає вам правила відвідування ночей. Ще б усі дотримувались цих правил! Це модератор Софія Одінцова. І, як вона сама заявила, цю посаду вигадали спеціально для неї. Спершу вона повинна була бути актором, але Олексій сказав, що все буде йти за сценарієм. Ніхто ж не здогадувався, що за імпровізованим.
Владики гасових ламп часу.
Та все ж багатьох цікавить більше «З ким переспати і які гроші треба заплатити, щоб стати екскурсоводом?» – це певно, найчастіше запитання відданих шанувальників. Відповідь намагався дати Валерій Зінченко. Може, є тут хтось, хто запам’ятав його у ролі Шевченка? Адже саме вона подарувала йому таку славу…славу серед охоронців у Червоному. Знаєте, допуск до корпусу у будь який час без “студентський, будь ласка” значно полегшує життя. Та ми ж про екскурсоводів! Для когось це був важкий шлях, але знаєте, нашому оповідачу трішки більше пощастило: Валєру особисто запросили на цю роль. А скільки ж людей зараз захотіло опинитися на його місці! Проте чи насправді легко бути екскурсоводом? Валерій зізнався, що великі групи для нього – пекло, текст іноді набридає, але той запал, те натхнення, яке він отримує після проведення екскурсії, перекреслює весь негатив.
Для нас вирішив виступити ще один екскурсовод – той, хто ловить на собі закохані погляди усіх першокурсниць, – Гондз Роман. Він поділився своїми секретами та власним шляхом: від мовчазного радянського солдата до того, хто показує нам усю цю казку. Рома розповів, що головне – це вміти з малої кількості слів зробити цілу роль! Так, в одній з ночей, він перетворив простого офіціанта на директора ресторану. Можливо, саме жвава мова допомогла йому стати тим, ким він є зараз.
Проте мало хто до кінця розуміє, наскільки ж важко спрямувати інформацію на всіх глядачів одразу, адже є й ті, хто постійно ловить гав у своєму телефоні, а це відволікає, тож цінуйте працю хлопців! Після свого першого разу та питань, що поставили його на секунду у ступор, Рома підмітив: “Екскурсовод має читати загальний сценарій, або бути хорошим істориком!”. Адже саме пам’ять на певні деталі допомогла йому логічно вийти зі скрутного становища. Під кінець нам сказали, що специфікою в роботі екскурсоводом є вміння весь час говорити та гарно виходити з будь-якої критичної ситуації, як наприклад, коли ти приходиш на локацію, а клуб на перекурі.
СЛОН у не зовсім теплих краях.
Зрозуміло, що уява у хлопців та дівчат не знає меж. Та в чому ж вона проявляться, крім написання сценаріїв, імпровізації та творення образів? Андрій Міщук розповів нам про загадки афіш, кожна з яких несе певний символ, часто зрозумілий лише для дизайнера. Вам цікаво? Розкриваємо секрет: слон, який на афіші «Ніч в РФФ», розшифровує абревіатуру «Соловецкий Лагерь Особого Назначения» (СЛОН), куди у період застою направлялися ті, хто викликав недовіру в керівництва СРСР. Нічого так уява, скажіть?
Жора, а чим ти так провинився?
Богдан Кожухар з радістю розповів нам історію появи Георгія (Жори) у їхньому колективі. Адже він теж творіння шаленої уяви! Їх неживий друг – це результат довгої та тісної взаємодії Богдана, скотчу та води (рефератів філологів). Під час довгої процедури жоден Богдан не постраждав, проте важко уявити, що він відчував, обліплений скотчем, рефератами і ще раз скотчем. А ось під час розділення Жори з його прототипом постраждали одні штани. Цьому актору завжди змінюють одяг, проте є 2 речі, що завжди на ньому: лілові резинові рукавички та сині шкарпетки за 30 гривень. Можливо, вони допомогли пережити йому 10 падінь з висоти? Хто зна.
Гроші та на що їх тринькають.
В кінці екскурсії у всіх виникає питання: “Скільки ж ви всі за це отримуєте?”. Ви готові дізнатись? Один жетончик з метро! … Дуже негарно, якщо ви дійсно вважаєте, що ці люди забирають гроші у власну кишеню. Ви ж бачите, як вони виросли? Скільки реалізму додали нові реквізити? А реквізити, відкриємо вам таємницю, не безкоштовні! Усе, що ви залишаєте у скриньці, йде на ясніші образи! Лише жетончик з метро, кинутий в Телеолівці, забрав один актор, щоб доїхати додому (дякуємо таємничій людині), зізналась Галина Мосейчук. Усі ми є партнерами у цій добровільній справі. Крім нас, відданих шанувальників, у Ночей є серйозніші партнери. Адже організація за свої 2 роки життя досягла неймовірної популярності. Співпраця з НАТО, участь в бізнес інкубаторі YEP, презентація проекту на фестивалях, море статей та вражень.
Богдан Кожухар і Максим Тринчук зізнались, що питання: «А де ви берете свої костюми та реквізит, і як знайти такі ж?» стало таким популярним, що хлопці відверто видали всі точки, розповіли про те, хто на ОЛХ продає потрібний реквізит і який воєнторг кращий. Поділились з нами фактом, що на реквізити пішло найбільше грошей (так що не скупіться після екскурсії кинути у скриньку кілька гривень – реконструкція потребує матеріальних вкладень). Дещо, звичайно, шукали у знайомих, робили власноруч (зміна кокарди на герб і вуаля – це вже шапка не поліцейського, а вояка УНР). Одним словом, фантазії і простору для творчості багато.
Клуб еліти та вічного “щось пішло не так”.
Завдяки Анастасії Кікоть, колишній голові Студентського парламенту Інституту філології, видалася можливість продовжити ночі у Жовтому. Так народилися «Ніч у Першій київській гімназії» – ще більше охочих потрапити на екскурсії, ще більше схвальних відгуків і вражень. Саме тоді був дебют славнозвісного «Клубу еліти», який відповідно до теми екскурсії видозмінюється, але залишається однією з найпопулярніших локацій (з такою-то кількістю хлопців на квадратний метр!). То ж мова тепер про клуб? Як швидко. Хлопці, котрі завжди в різних амплуа і завжди разом. Думаю, кожен з вас, дивлячись на Олександра Грабара, думав: “То ж Брєжнєв!”, і чекав, коли він полізе цілувати когось. Але варто вчасно зрозуміти, що зараз не та екскурсія, і поринути у необхідний час. Ідея зародилась у жовтні 2016 року у Першій київській гімназії. Тоді Галина Мосейчук запропонувала зробити клуб мертвих випускників. Ніхто насправді не розумів, як це все має виглядати, проте ідея вже загорілась у їх серцях. Саме на локації хлопців все завжди йде не за планом. На одній із екскурсій Булгаков епічно підкурив…тобто, справді підкурив, в аудиторії. Зрозумівши, що щось пішло НЕ ТАК, він з безмежно спокійним виразом обличчя погасив сигарету об долоню. Вам досі все це здається таким легким та безтурботним? Якщо копати глибше, то хлопці три рази запізнювались до нової групи. Проте у Телеолівці проявили свою “професійність”, адже за 2 хвилини встигали вийти на перекур і жодного разу не запізнювались! Галя поділилась, що більшість сценаріїв для клубу пише вона, проте для ночі «відлиги» Назар Зомарєв вирішив переписати один жарт…і випадково переписав увесь сценарій. Дійсно, з ким не буває) Та насправді сценарій тут навіть не потрібен! Хлопцям просто необхідна ідея, можливо, на першій екскурсії ви й побачите сценарій, проте, пішовши в останній день на останню годину, ви опинитесь в зовсім іншій ситуації. Адже це локація, яка найбільше грає на імпровізації. Не так важливо казати все за текстом, якщо ти вмієш взаємодіяти з аудиторією.
Церква, яка точно відмолить вам усі гріхи (або відгодує собі на користь).
Аж тут черга підійшла до представників церков. Діячі православної церкви – Ігор Прінц і Діана Онодвалюк розкрили секрети своєї популярності. Все просто, як і завжди, – імпровізація та щирість. Священик спочатку просто відмолював гріхи, а потім ще й кропив водою на успішні справи. Ох, скільки викладачів розповіли йому про свої злодіяння! А Станіслава Гречку Ігор освячував на гарне головування в СПУ. В той час Діана підгодовувала бідних студентів хлібом. Звичайно, були й ті, хто розгубився (“чому мені той шмат в руки пхають?”) і ті, хто й зовсім відмовлявся (ох, ті дівчата зі своїми дієтами). Але в більшості випадках студенти – то вічно голодні істоти, і від безкоштовних харчів гріх відмовитись.
Локація священика католицької церкви Костянтина Дяденка теж наповнена імпровізацією та гумором. Що робити, коли заходять глядачі, а ти зовсім не був до цього готовий, і в твоїх руках телефон, що аж ніяк не вписується в епоху? Як знайти контакт з великою групою? От такі челенджі стоять перед акторами, але вони успішно їх долають.
Ці захопливі речі були розказані за один подих. Зовсім не хотілось йти звідти. Ми б слухали ще і ще. Проте отримали море вражень, а найуважніші – ще й подарунки! Сподіваємось, ви так само закохані в “Ніч в університеті” і будете підтримувати їх! Якщо не матеріально, то хоча б своїми неймовірними відгуками! Це важливо.
0 Comments Leave a comment
Comments are closed.