Боремося на два фронти: гібридна війна і виклики сьогодення

       19 березня до Інституту журналістики завітав народний депутат України, випускниця Інституту журналістики Світлана Заліщук. Пані Світлана поспілкувалася зі студентами про «Сучасні виклики гібридної війни». Під час дискусії було піднято надважливі теми місця України у світі та світовій політиці, обговорювалося питання безпеки України.

        Лекція розпочалась із розповіді про Мюнхенський форум – це найпрестижніша подія, присвячена питанням світової безпеки, загроз та конфліктів, та його місце у формуванні безпекової ситуації.

«Мюнхенський форум – термометр, що вимірює рівень безпеки у світі».

        Пані Світлана зазначила, що з року в рік ситуація ускладнюється, і через те обговорюється якнайбільший спектр питань. У своєму спічі депутатка згадала цитату Дж. Оруела, яка підтверджує думку про те, що свобода починається там, де закінчується обмеження іншої людини: «Свобода – це свобода сказати, що два плюс два – чотири». Сьогодні ми повинні грати за новими правилами в умовах війни. Наприклад, ми 4 роки говоримо про деокупацію Криму, ба більше, найпотужніша судова інстанція в світі – Міжнародний суд ООН – визнає Крим українською територією, але знайти дієві інструменти впливу на агресора не так вже й легко, якщо взагалі можливо, за тих умов, в яких ми живемо зараз. Не менш важлива проблема в епоху пост-правди – питання дезінформації як потужний інструмент впливу і маніпуляції думками людей і світу в цілому. Основними джерелами впливу сьогодні є інтернет, соцмережі та частково телебачення, яке ще й досі дивиться певна частка населення. Дезінформація небезпечна тим, що завдяки їй відбувається зміщення акцентів від головного до другорядного та зміна думок населення. Складова частина дезінформації – розповсюдження фейкових новин. Світлана навела приклад маніпулювання думкою населення Нідерландів росіянами, які розповсюджували фейкову інформацію про те, що українцям не потрібен безвіз. І це спрацювало. Гостя у своїй розмові відзначила засоби дезінформації, що сьогодні часто використовуються маніпуляторами суспільної думки. Першим із них є міжнародні інституції, які, на жаль, не завжди здатні захистити безпеку України. Це в майбутньому призведе до зміни світопорядку. Другий засіб – це вибір суспільства. Наочний приклад – вибори в США, де й дотепер обговорюють втручання Росії, а ці втручання – не поодинокі. Сьогодні ми змушені тримати оборону, щоб жодна інша країна не змогла вплинути на вибір населення. Третій метод – це міжнародні відносини, тут теж досить часто країна-агресор намагається пересварити народи на ґрунті історії, всім нам відомо про напружені стосунки України та Польщі після прийняття останньою скандальної поправки до закону «Про Інститут національної пам’яті».

        Наприкінці лекції, Світлана закликала пам’ятати що в епоху www, після пережитих wwІ wwIІ ми маємо пам’ятати про ризики, нові взаємодії, можливості та небезпеки, які щодня постають перед нами. Гостя впевнена, що колись ми станемо очевидцями, як серйозно каратимуть за тролінг, і за те, що хтось намагався змінити чиюсь думку щодо певного кандидата на виборах, наприклад, у Фейсбуці.

        Наступна частина лекції була проведена у форматі «питання-відповідьПитання студентів на думку пані Світлани видались напрочуд актуальними та цікавими.

  • Міжнародне право не є загалом ефективним у питанні Криму. Які кроки має зробити Україна?
  • Питання Криму, на жаль, не зможе бути вирішено, допоки в Росії не зміниться влада (а попередня, нагадаємо, закріпилася там знову на 6 років). Зауважу, що рішення Міжнародного суду ООН є не рекомендаційним, а обов’язковим. Єдина перепона, змусити Володимира Путіна виконати рішення. Це радше утопія, ніж реальність. Очевидно, єдиним методом впливу є санкції. Україна навряд чи може вплинути на ситуацію. Це питання стоїть у площині десятиліть, хоча жодна цивілізована країна не визнає анексії Криму і Сходу.
  • Що ми повинні робити як журналісти для підвищення рівня інформбезпеки?
  • Захищати свої профілі в соцмережах та електронні скриньки.
  • Дотримуватись інформаційної гігієни, перевіряти інформацію на достовірність, читати лише визнані авторитетні медії.
  • Дотримуватись активної громадянської позиції.
  • Не менш важливо не продатися, не писати за гроші замовні статті. Це найнижче, що може зробити журналіст.
  • Які маєте прогнози на вибори в Україні у 2019 році?
  • Важливо зазначити, що Петро Порошенко візьме участь у виборах, попри інформацію у деяких ЗМІ про протилежне. Проблема в іншому: більшість українців не знає, кого обрати і що робити далі. Одне сно точно: майбутній Президент повинен дотримуватися проєвропейської позиції, бо за курс на Європу чи не всі українці.
  • Як думаєте, що було б, якби ми не відмовились від ядерної зброї?
  • Так, ми відмовилися від цієї зброї, але проблема Будапештського меморандуму в тому, що інструментально цей документ не працює, оскільки чітко не визначає, у якому порядку країни повинні допомагати одна одній у випадку загрози конфліктів. Будь-яка інша країна не піде на таке, бо ядерна зброя – засіб стримування агресії. Але тоді ми не думали, що Росія може стати агресором. Колись це було утопією.
  • Які соціальні проблеми сьогодні постають на порядку денному у Верховній Раді?
  • Проблема інтеграції учасників АТО у суспільство;
  • Проблема насильства у сім’ях;
  • Проблема реформування освіти.
  • Як ви вважаєте, якою має бути «нова ефективна форма дипломатії»?
    – Питання у тому, як змусити працювати міжнародні інститути, як реформувати роботу ООН тощо. Дипломатія – один із маленьких засобів у цій боротьбі в сучасних непростих умовах. Для президентів це питання сьогодні риторичне: «Ми навчилися ставити діагнози, але ліки від хвороб поки знайти важко». Повернення назад не буде. Але поки сказати, яким буде новим світопорядок складно. Час покаже…

                                      

        Лекція  залишила неоднозначні відчуття у студентів, спонукала на роздуми про Україну, геополітику та проблему дезінформування населення. Це було пізнавально, повчально та лаконічно.

Comments are closed.