«Night Stories». Ніч у Телецентрі

Ніч у Телецентрі навіяла нам спогади про ніч на РФФ: такі ж холодні стіни, і такі ж теплі розповіді від істориків. Цього разу екскурсії «Night Stories» перевершили самих себе! Глядачам випала нагода не тільки більше дізнатись про історію рідної країни, але й побувати у київському «ТелеОлівці»!

Початок сценарію традиційний: онлайн-боротьба під час реєстрації та повністю забитий список на два дні. Це вже не перша екскурсія за межами нашого університету (пригадаємо Ніч у публічній бібліотеці: http://sp.knu.ua/нова-ніч-в-університеті/). Однак було незвично бачити перед собою не рідні корпуси, а велику телевежу і телецентр, які яскраво світились вогнями і приманювали екскурсантів до себе. Як завжди, організатори привітно зустріли присутніх та, перш за все, пояснили правила перебування у центрі. Документ, квиток, охорона - це вам не «хухри-мухри», а серйозна організація! Як наголосив наш екскурсовод: «Сьогоднішня екскурсія проводиться вже не тільки на київському, але й на всеукраїнському рівні».

Тільки-но потрапивши до будівлі, всі ходили з роззявленими ротами. Одна справа – бачити телецентр, коли їдеш у транспорті, а тут на власні очі можеш оцінити всю масштабність і висоту архітектури. Як згодом ми дізнались, на побудову було виділено 13,5 млн. доларів. Якщо враховувати, що то були радянські часи, то це величезна кількість грошей! Але, не зважаючи на цей факт, донині «олівець» так і залишається  недобудованим.

 Спочатку нам провели невеличкий екскурс з історії телебачення. Перші телевізори, хто б сумнівався, були запатентовані в Америці; там і з’явилась перша телепрограма. А на теренах України TV з’явилося 1 лютого 1939 року. Екрани на пристроях були маленькими і зовсім не йшли у порівняння з сучасними. Проте це не заважало людям отримувати насолоду від перегляду. Згодом там вигадали невеличкий «лайфхак»: в лінзу для телевізора наливали воду… або 5 пляшок «Столічной».

Сама вистава почалась зі святкування Нового Року (ну а що, не так вже й багато часу лишилось до нього)! А що робили в УРСР тієї ночі? Вірно, дивились виступ верховного керівника партії. Пощастило трохи зануритись у ту атмосферу і нам. П’яненькі солдати з війни, дівчата, що нарешті дочекались своїх наречених – усі неодмінно збирались перед екранами.

Проте, як же відбувався сам процес генерування ідей для телеефіру? Це нам вдалося дізнатися на кастингу! Дід Панас зі своїми казочками, тьотя Катя з лялькою і розмовами про «насущні проблєми», виконавець, автор і композитор одночасно – Андрій Миколайчук… Всі такі різноманітні і незвичні, що на кастингу вирішили нікого не брати, а залишити як є (чому б ні, непогана ідея оновлення ефіру)!

Та навіть не сценарій головне на телебаченні, а сам процес зйомки! Ми навіть не очікували, що зможемо потрапити до радіотехнічної кімнати – мозку всієї телезйомки. Але на цьому сюрпризи не скінчились! Стати свідками запису телепрограми «Клюб» – ось, що справді неймовірно. Присутні обговорювали проблеми телебачення, і кожен мав змогу висловити свої ідеї щодо його покращення. Компанія зібралась велика: американець, екстрасенс, співак і, куди ж без цього, експерт з народу. Глядачі програми, тобто наша екскурсія, теж трошки взяли участь в обговоренні. Також пощастило нам і пофотографуватись на фоні головної вивіски усім відомої програми «ЧерезЩур». Хоч часу на фото було і небагато, кожен встиг зробити селфі!

Та ось, раптом, нам кажуть, що кінець: екскурсія завершена і йдемо на вихід. Засмучені такою різкою зміною подій, наша група повільно почала «випозати» зі студії. Здавалось, що не може бути це кінцем екскурсії! І, як у воду дивились! Далі події відбувались ніби у тумані: ось ведучій каже, що має для нас сюрприз, ми біжимо по сходах до ліфту, забиваємось туди якомога швидше… Усе для того, аби побачити неймовірну картину.

Організатори доклали зусиль і провели нас на саму верхівку телецентру. Неможливо навіть уявити, що може бути прекрасніше нічної столиці із 22 поверху! Панорама вогнів міста засліплювала і тамувала наш подих. Ти ніби розумієш, наскільки Київ величезне місто, але саме на висоті відчуваєш це. І куди ж без фото?

Кожен раз, коли йдеш на «Night Stories», здається, що неможливо вже стрибнути вище і зробити щось нове, але щоразу дивуєшся, як вперше і неодмінно повертаєшся до них знову!

Comments are closed.