12 квітня студенти КНУ мали унікальну нагоду подискутувати з першим в історії незалежної України Президентом ‒ Леонідом Макаровичем Кравчуком.

Пан Кравчук поділився зі студентами своїм досвідом у будівництві незалежної демократичної України та думками щодо її майбутнього. Президент вважає найвищим досягненням у ході створення нашої держави появу нового покоління з новими філософією та ідеями, що не обросли заангажованістю радянської системи. Він наголосив на конкретних завданнях розвитку України. Що це? Це будівництво влади, міністерств, відомств, системи управління державою, системи захисту, нової зовнішньої і внутрішньої політики новоствореної держави. Президент зізнається, що йому не все вдалося, як і всім. Але Україна вже живе 25 років ‒ бореться, помиляється, перемагає… Те, що ми відсвяткували цей ювілей, значить, що жили і працювали не даремно. Серед важливих кроків назустріч світлому майбутньому, які українці зробили за ці 25 років, можна виділити створення збройних сил і вдосконалення Конституції. Це було дуже відповідально, тому що будь-який невірний крок міг би привести до громадського протесту або ядерної війни. Леонід Макарович наголосив на необхідності спільної активної дії українства, на силі народного волевиявлення.

Окрім того, студенти обговорили із Президентом суспільно важливі проблеми. Серед них, агресія Росії. Перший Президент України вважає, що окуповані території Донбасу та Криму повернуться до складу України самі, бо у Росії не вистачить ресурсів довго їх тримати.

«Вони повернуться самі, але Донбас повернеться раніше, тому що Росія не знає, що з ним робити. Підтримувати сепаратистів і бойовиків? Там зруйнована вся інфраструктура, звідти пішли майже 2 мільйони людей, які зараз живуть в інших регіонах України, часто без будинків і заробітку. До мене постійно приходять люди, несуть якісь аксесуари, зошити і шкільні підручники, за якими навчаються на Донбасі. Там уже все пронизано Росією. Українського там нічого немає навіть на копійку, незважаючи на всю складність ситуації, Україна не повинна кидати людей, які живуть у «ЛДНР». І тут не варто покладатись на Мінські угоди – вони вже ніяк не допоможуть поверненню окупованих українських земель. Головне питання, а це – відновлення територіальної цілісності України в тих кордонах, які були до анексії Криму, Мінські угоди навіть не розглядають».

Не менш активно обговорювали проблему сепаратизму, погіршення добробуту населення, українське культурне відродження та нинішнє положення України на міжнародній арені.

Цікавим було питання одного із студентів щодо того, яких же помилок Кравчук припустився на посту Президента: «Я ще тоді не знав, яким має бути президент. Не до кінця розумів тих цілей, яких мав би досягати. Так, я робив багато помилок, як і кожен із нас. Головне, прийняти помилку і намагатися її виправити».

Найоригінальніше, як на мене, запитання, звучало так: «Чому кожен наступник Кравчука гірший за попередника?» Леонід Макарович зазначає, що Кучма породив олігархію, але всерйоз переймався економічними проблемами. Ющенко був надто м’яким Президентом, але в часи свого правління підняв національний інтерес суспільства. Коментувати Януковича Кравчук відмовився. Про Порошенка сказав, що той грає у небезпечну гру, оскільки поєднує багатство з владою.  Проте, ми самі винні у тому, що маємо таку владу. Якби виборці не були настільки пасивними, то і Президенти були б гідними захисниками інтересів суспільства. Леонід Макарович закликав тверезо оцінювати ситуацію й обирати гідного Главу держави на наступних виборах.

Наостанок, Леонід Кравчук висловив впевненість у тому, що майбутнє за освіченою молоддю. Ми можемо показати всьому світові чого варті. Усі молоді люди зараз володіють іноземною мовою і мають безліч можливостей, головне ‒ вміти ними користуватись. Президент порадив майбутньому Главі державі, який, можливо, знаходиться тут, серед нас, зібрати активну команду однодумців, шукати в собі недоліки, аби вас поважали, не брати на себе ВСЕ. Чітко розмежовувати і вміти говорити: «Це не моє!». А також інколи говорити «Ні!», коли всі навколо кажуть «Так!»

Автор: Михайло Пилипчук, Катерина Ганенко