Школа органів студентського самоврядування 2018: вихідні з СПУ у серці

Фух, ну нарешті я вступив до університету, і тепер про школу можна назавжди забути”, – ось як ніколи не думали ті, хто провів ці вихідні у незабутній “Школі органів студентського самоврядування 2018”. Участь взяли 52 активні студенти КНУ, що з 17.05 по 22.05.2018 р. пройшли крізь низку випробувань на міцність духу й тіла.

Тренінги відбувалися на території Ясинянської навчально-наукової бази в Карпатах, що є одночасно найестетичнішим і найнепередбачуванішим місцем в Україні. Отож, далі йтиметься про неприступні підйоми та круті спуски, які ми мали подолати на шляху до грамотного самоврядування. А також про втрати й надбання, про події та шквал емоцій за лаштунками інформаційних ресурсів СПУ. Обережно, ця інформація може вразити вас і наштовхнути на енерговитратні роздуми!

Перше — випробування вогнем. Ні, ми не стрибали через багаття, як на Івана Купала. Це був вогонь, що палав у серцях президії СПУ і перекинувся полум’ям у новачків. Нові ідеї та впевненість у тому, що студентство — активна й потужна складова Університету, відкрили нові горизонти діяльності та розвитку на факультетах. Не можна не згадати і про вогнище, яке трохи не цілодобово підтримували наші невтомні хлопці. Вечорами ми співали навколо нього, смажили хліб, сосиски і сушили наскрізь промоклі кросівки. Не подумайте, годували нас добре, то все через примхливу погоду з її дощами.

Наступне — випробування водою. Про дощі, які раптово пускалися в танок по схилах гір і наших куплених в останній момент дощовиках, ми вже згадували вище. Сліз, здається, не було. Хіба що від  диму, що так і хотів потрапити в очі. Мабуть, інтуїтивно тягнувся до тих вогників, що танцювали в наших очах. Не забудемо й про потічки, що жваво бігли між гострим камінням і напували спраглих студентів.

Як бачите, ми пройшли крізь вогонь і воду. Наступними, за приказкою, мають іти мідні труби, але водопроводу на базі не було. Проте був інший канал передачі життєво необхідних ресурсів. Маються на увазі ті унікальні знання та досвід, якими ми ділилися одне з одним. У перший же день Тетяна Федорчук протестувала нас, що виявило рівень обізнаності в питаннях фінансування, управління, функціонування органів студентського самоврядування. Одразу ж була проведена робота над помилками. Владислав Сасін розповів про всі нюанси нарахування додаткових балів. Іншого дня члени СП різних факультетів розповідали про свої наймасштабніші проекти, що втілювалися протягом цього семестру або плануються в майбутньому. Потім відповідали на безліч питань щодо особливостей, складнощів, пропозицій для покращення роботи студентського парламенту. Також про специфіку своєї роботи розповідали представники департаментів СПУ: культурного, інформаційного, освітнього, юридичного. Інтерактивно та захопливо провів свої лекції голова СПУ Станіслав Гречка (про контроль якості освіти в Україні) та Роман Куриленко («Project Management: як керувати проектами та собою»). Усі виступи зустрічалися підтримкою, та активним фідбеком від зацікавлених слухачів.

Тепер, як і обіцяли, про втрати й надбання. Одного ранку ми прокинулися, як завжди, від гучних пісень. Енергійні звуки лилися у вуха, а в нас поступово з’являлася ненависть до власника колонки. Організатори подумали, що однією з необхідних складових ефективної та злагодженої роботи ОСС є ніщо інше, як командний дух, взаєморозуміння та підтримка. А що може бути кращою вправою з тімбілдінгу, як не похід у гори? «Парня в горы возьми, рискни…». Ну, ви зрозуміли. Отож, вирішили: йдемо всі разом у гори.

Не вдаватимемося в подробиці цього походу, адже все одно не передати словами тих емоцій, які ми пережили. Не можна не сказати одне: вразило, як відчайдушно хлопці допомагали дівчатам проходити через стрімкі крижані гірські потоки. Дивно, які сильні зв’язки утворюються між людьми, що блукають Карпатами в напівтемряві (адже вечоріло). Це був безцінний досвід. Ми побачили, як виснаження та зневіра породжують альтруїзм й оптимізм у серцях студентів, що ледве знайомі. І головне, які теплі почуття виникають у душі, коли бачиш втомлену усмішку сусіда, що гріється разом із тобою біля багаття після воістину незабутнього походу.

У цій пригоді зникли всі сумніви, стереотипи, вагання, втома. Натомість зросла віра у свої сили, з’явилися корисні навички для оптимізації роботи студентського активу і, звичайно, такі теплі знайомства. Знаєте, одного вечора коло багаття пролунала важлива фраза, яка вплинула на світогляд: «Найтемніший час доби – перед світанком». Отож, якщо навколо вас темрява – просто розплющіть очі. Можливо, саме зараз  настає ваш рожевий світанок.

Comments are closed.