Українська мова в інтернеті

Цієї середи лінгвістичний клуб «ЗМовники» вчергове зібрався в Жовтому корпусі КНУ, аби поговорити на актуальну тему. Виступав Микола Панченко – магістрант-україніст, громадський активіст зі стажем у 4 роки та засновник проекту «Освітня асамблея». Коля розповів, що таке інтернет-вплив та чим у віртуальному просторі важлива українська мова.

Усе почалося з того, що одного разу його зупинили правоохоронці. Три години він пролежав у калюжі власних сліз і крові. Тоді думав: «Що ж відбувається?» Так не може бути, тим паче після змін, які відбулися в країні, після Майдану. Організатор «Змовників» Оксана Мацько згадувала, як незвично було впізнавати голос свого студента з барикад, коли хтось у балаклаві кричить тобі: «Добрий день, Оксано Михайлівно!» І от Микола змінив свої попередні плани. Обрав громадську діяльність, адже відчуває відповідальність за все те, що відбувається навколо нього.

Чому ж така тема «ЗМовників»? Іще коли Коля захищав бакалаврську (про засоби експресії в політичних блогах), помітив, як мало україномовного матеріалу в Інтернеті (80% перекладав з англійської). Та й що ми бачимо, як заходимо на Фейсбук? Магазини, діти, котики-собачки, весілля, фейки – у топі стрічки. Звісно, пости на кшталт #зрада мають вплив на свідомість, зацікавлюють, а меми розряджають та розважають, але чи це той контент, якого треба прагнути? «У друзі додаються діти, і ти з ними виростаєш, закінчуєш школу та присутній на їх весіллі», − ось як описує експерт інтернет-активність деяких користувачів.

Однак Микола радий, що української мови не торкнувся так званий «езык», мова школоти й «падонків». Навіть лайку українською не вживають. Нашу мову бачать вищою за це.

Однозначні переваги інтернету, на думку Колі, такі:

  • Знання. Нині поширюються короткі відео на 3-5 хвилин, і не потрібно перегортати величезні томи, аби швидко розібратися в якомусь питанні.
  • Зв’язок із владою. Лише єдиний раз за існування «Освітньої асамблеї» її заблокували. Замість писати офіційні скарги, команда ОА вирішила просто розмістити пост про це, позначивши в дописі В’ячеслава Кириленка, який займається справами Міжвідомчої комісії з питань національно-патріотичного виховання. Уже за 20 хвилин влада зреагувала, ресурс розблокували.
  • Зв’язок із будь-ким. Від однокласників, з якими розійшлися шляхи, до Ілона Маска. «Нема нічого неможливого», − запевняє активіст. 
  • Вплив. І не лише громадськості на політичну систему (а то щось багато ми про політику!). Інформація на сьогодні – це реальна зброя, її значення не слід применшувати. Українці добре зіграли в цій війні, ми змусили світ нас почути.

Отже, як працювати в інтернеті?

  1. Вивчіть SMM (Social Media Marketing). Це базовий алгоритм: коли запостити інформацію, як зробити так, аби вона поширювалася, була «видима».
  2. “Не умнічайте!” Саме так Коля і просив. Коментуйте лише ту тему, у якій сильні, або ж мовчіть. Скажемо по секрету: насправді людям байдуже, що ви думаєте. Така сувора правда життя.
  3. Будьте собою!
  4. Забудьте про все, до чого можна віднести хештег #многабукаф. Людина через довгі пости може від вас відписатися.
  5. “Не розсусолюйте!” Вслухайтеся, слово дуже пасує до значення: поки його вимовиш, уже нічого не хочеться. Не вживайте складні конструкції, важкі для вимови чи довгі слова, специфічну термінологію.
  6. Давайте емоції! Не пишіть сухо. Однак і не передайте куті меду: 50 смайликів/сердечок, текст капслоком або три знаки оклику – це занадто. Аби ваш читач не зателефонував потім до швидкої, бо десь на іншій стороні екрана людині зле.
  7. Пишіть
  8. Пишіть ще.
  9. Пишіть ще більше.

Останні три поради банальні, але найдієвіші. Тільки так ви навчитеся, наберете кваліфікацію та станете «мільйонником» у кількості підписників. Микола розповідав історію своїх друзів, яких незаконно заарештували за вбивство Олеся Бузини, якого вони не скоювали. За них розгорнулася ціла кампанія «Свободу патріотам», яку підтримували як пересічні кияни, так і депутати. Тепер підозрювані вдома до суду, але це вдалося непросто. Зокрема, це вийшло тому, що хлопці до подій були активні в мережі, і тому на їх новини швидко зреагували. «1 допис на тиждень, місяць, рік… − не варінт!» − запевняє експерт.

Урешті, остання порада – насолоджуватися успіхом від того хорошого, що ви змогли змінити через мережу.

Також виступила Маргарита Лангенбах, викладач інформаційних технологій. Теж радила більше писати, адже що більше контенту певною мовою, то цінніша ця мова. З’являється попит у копірайтерах, коректорах… Результат – нові робочі місця, ширше – престиж України у світі.

Змовники згадали проблеми технічного перекладу. Згадаймо фейли гугл-перекладача «Насіння Семенченка» або «Підлога країни» (з російської). До речі, цей наш улюблений translator працює за частотністю (обирає той варіант сполучення, який частіше траплявся).

І про авторський переклад згадали. Є невдалі варіанти, як-от непозбувна бентега, яка й досі залишається символом стану «гірше нема куди», а є досить влучні українські відповідники відомих назв: Почекун, Посіпаки, очі-ночі.

До речі, 4 квітня – Міжнародний день інтернету, тож «ЗМовники» із Колею доречно обрали тему. А наступна – про імена. Ім’я – це традиція, мода, карма чи власний вибір? Позмовляємося.

Comments are closed.