«Весняні мрії» здійснилися в Мистецькій залі Червоного

11 квітня до Шевченкового університету завітали колеги з Національної музичної академії України ім. П.І.Чайковського та Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого. Юні музиканти та актори із допомогою своїх викладачів організували літературно-музичну постановку й додали в сонячний весняний день ще більше тепла!

Концерт вели професор НМАУ Анна Середенко, а вступне слово почули від юної Роксолани Мулик. У рамках проекту «Чотири чверті» митці створили новий цикл під назвою «Дзеркало». Чому так? Бо в дзеркалі відображено стиль і настрій епохи, її мода, творчі пошуки. А також стан душі та емоції, що так важливо для музики й лірики. Але зала чула представників різних епох. Ми збагатилися поезією та радимо вам пізнати чи освіжити в пам’яті кілька віршів:

  • «Не закохуйся в обличчя» Богдана Ступки;
  • «Сотворіння саду» Юрія Андруховича;
  • «Музика, що пішла» та «Роман Мартопляса» Івана Малковича;
  • «Спини мене…», «І як тепер тебе забути?» і «Нехай підождуть невідкладні справи» безсмертної Ліни Костенко.

Любіть поезію! Загалом любов (не лише між чоловіком і жінкою) була провідним мотивом вечора. Життя в усіх його проявах неповторне, тож потрібно проживати кожну мить й любити. Слухачі це прийняли: від деяких слів чи нот мурашки йшли тілом, часто гості заплющували очі, адже Слово й музику ми слухаємо серцем. І так приємно після довгого будня забути про метушню й поплисти кудись за звуками скрипки й фортепіано. А ще кларнета, віолончелі, саксофону… За останній дякуємо лауреату міжнародних конкурсів Данилу Довбушу.

Ще один лауреат – Михайло Мерзлікін – акомпанував Анні Ященко для виконання народних пісень. Зворушили й Віктор та Ліліта Глибочану: точно змалювали «Мрії» Віктора Косенка. На всі 100% виклалися юні читці Аліка Яковлєва та Нікон Федотов. А кульмінацією події став виступ заслуженої артистки України Людмили Войнаровської, яка виконала ніжний романс під фортепіанний акомпанемент. Наприкінці квартетом музиканти зіграли композицію «Сіла птаха» Євгена Станковича та Ігоря Поклада.

Завершили зустріч не лише криками «Браво!» й оплесками, що не стихали, а й дружніми обіймами митців. І зі слухачами, певне, надовго залишаться слова вірша Василя Симоненка: «І тому світ завжди благословляє // І сонце, що встає, і серце, що кохає». Вони були заключними на вечорі. Нехай же буде в нас і сонце, і кохання. Мистецтво надихає кожного!

Comments are closed.